«Справжній бандит!»: харківський поет-фронтовик Григорій Поженян

Він був гарною людиною з поганим характером. Цікаво, що в Одесі особистість поета-фронтовика відоміша, ніж у Харкові, де він народився. Про те, що Поженян жив у нашому місті, свідчить меморіальна табличка на провулку Кравцова, 8. Про цю неординарну людину піде мова у сьогоднішньому матеріалі від MyKharkov.info.

Фронтова юність

Майбутній поет-фронтовик Григорій Поженян народився у Харкові у родині інтелігентів. Його батько був одним із засновників Харківського тракторного заводу та директором Українського науково-дослідного інституту цивільних, промислових та інженерних споруд у Харкові. Його репресували 1937 року. Мати працювала терапевтом та була кандидатом медичних наук.

Поженян жив із мамою та бабусею у провулку Кравцова, ходив до школи №6, де пізніше навчалася Людмила Гурченко. З 12 років він почав займатися боксом. Його кумирами були Анатолій Грейнер та Лев Сигалович, які стали чемпіонами СРСР. Олег Якович Колесников, улюблений вчитель Поженяна, прищепив любов до літератури, відкрив йому Байрона, Пушкіна, Лермонтова, Толстого.

1939 року Григорій Поженян закінчив школу і пішов проходити строкоу службу на Чорноморський флот. Під час війни став учасником оборони Одеси, бійцем легендарного загону моряків-розвідників, які забезпечували водою обложене місто. Війну Григорій Поженян закінчив у Румунії.

Поет-бешкетник

Поженян почав писати вірші та друкуватися ще на війні, 1943 року він був військовим журналістом газети «Бойова вахта» 7-ї Повітряної армії Карельського фронту, пізніше – кореспондентом газети «Червоний Чорноморець». 25 лютого 1943 року військового журналіста газети «Бойова Вахта» 7-ї Повітряної армії – молодшого лейтенанта Поженяна нагородили медаллю «За оборону Одеси».

У 1947 році він вступає до Літінституту, з якого його відраховували двічі. Вперше – з політичних мотивів. Його, як офіцера-фронтовика, викликали до парткому інституту та попросили виступити на зборах проти «космополіта» поета Павла Антокольського, вчителя та творчого наставника Поженяна. Він прийшов і виступив, але слова були абсолютно протилежні тому, що від нього хотіли почути. Поженян говорив про яскравий поетичний талант Павла Григоровича, про його незрівнянну ерудицію та культуру, про його любов до своїх студентів, до поезії. Збори були зірвані, а наступного дня директор вигнав його.

Вдруге його відрахували через те, що під час чергових студентських розбірок Григорій витяг пістолет – іменний, із написом: «Угольку за хоробрість». На нього написали донос. Поженян намагався довести, що Угольок – це він. Був суд. У результаті знайшли бойового командира Поженяна, віце-адмірала Азарова, який спеціальною телеграмою підтвердив, що Поженян та Угольок – одна і та сама особа.

Першу збірку поезій «Вітер з моря» Григорій Поженян випустив 1955 року. У 1972 році - під псевдонімом Гривадій Горпожакс (комбінація імен та прізвищ реальних авторів), спільно з Василем Аксеновим та Овідієм Горчаковим написав роман-пародію на "шпигунський бойовик" - "Джин Грін - недоторканний".

Більше про цю неординарну людину Ви можете дізнатись на Мій Харків. Окрім цієї розповіді, ви знайдете безліч цікавих матеріалів як про саме місто, так і про його мешканців – колишніх та теперішніх.